Історія закладу освіти

Даний альбом - коротка історія Яблуньківської школи. Зараз важко відтворити події столітньої давнини. Старожили села Велика Яблунька пригадують, що їхні батьки навчалися в двокласній церковно-приходській школі. В 1890-1900 роках на території сіл Велика Яблунька і Мала Яблунька господарював пан Гвоздовський, в будинку якого і знаходилась дана школа. В школі працював один вчитель і піп. Дітей в основному навчали церковній грамоті. Пізніше навчання проходило в тимчасових пристосованих приміщеннях. В 1927 році заклали підвалини приміщення двокласної школи, яка працювала з 1929 року. Це була так звана польська школа, тому що після першої світової війни і до 1939 року наші землі належали Польщі. На щастя, ми і зараз можемо побачити приміщення польської школи, яке збереглося до наших днів. На той час в даному будинку було дві класні кімнати і жила кімната з невеличкою кухнею для вчителя. Оскільки в школі було два класи, то навчання проводилось у дві зміни. Починаючи з семирічного віку, сільські дітлахи могли безплатно здобути чотирирічну початкову освіту. Навчання в школі велось на польській мові. Українська мова була в розкладі один раз на тиждень. Колишні учні польської школи пригадують, що вивчали польську мову, арифметику, мали уроки праці, малювання ,співів. Часто дітям демонстрували польські діафільми. Кожного дня перед початком уроків діти читали молитву «Отче наш». Щосуботи батюшка навчав Закону Божому.

На відміну від теперішньої школи, в польській школі було запроваджено покарання учнів. За найменші провини дітей били метровою лінійкою. Діти боялися сказати лишнє слово вголос, засміятися, висловити свою думку. Не всі діти того часу мали змогу вчитися. Було таке, що дитина, провчившись рік, залишала школу із-зі того, що не мала необхідного одягу, взуття.

До речі , бідних дітей. Які відвідували школу, кормили. Далеко від школи була хатина ( де зараз знаходиться будинок Засєкіної Людмили), в якій полячка готувала обід для бідняків. На великій перерві діти ходили туди обідати.

Довгий час директором польської школи був Островський. В 1939 році добавили приміщення школи. Вирішувалося питання про будівництво типового приміщення школи. Та і навчання, і мрії, і всі плани перекреслила війна. Правда, в 1941-1942 роках навчання дітей не припинялось. Школа діяла в хатинці, де зараз знаходиться будинок Хом’яка Василя. З 1942 року по 1945 рік школа не працювала.

Село під час війни було спалене. Люди взялися за відбудову рідних домівок. Радувало те, що нестатки у кожній сім’ї не стали на заваді бажанню молодих людей здобувати освіту. З 1945 року відновила роботу чотирикласна початкова школа. Навчання велося у кількох пристосованих приміщеннях. З Малої Яблуньки перевезли будинок Сидоруків і звели невеличке приміщення для навчання. Другим шкільним приміщенням була вціліла від німців польська школа. Проте навчання в школі було проводити надзвичайно важко. В одному класі знаходилися діти різного віку.

Вчителем у повоєнний рік працювала Ольга Петрівна.

Директором школив 1950 році працював Козодой Федір Тимофійович, а з 1953 року – Тарахан Яків Володимирович. З 1955 року по 1959 рік керувала школою Митченко Надія Андріївна . яка пізніше працювала в смт. Колках.

Діти, які до війни закінчили чотирирічну школу, вже після війни ходили в Граддівську семирічку.

В 1954 році був перший випуск семирічної Яблуньківської школи.

За направленням Міністерства освіти приїхали в село Велика Яблунька вчителі з південних областей України.

В 50-ш роки працювали вчителями української та російської мов та літератур Пономаренко Лідія Михайлівна та Дорошенко Єлизавета Григорівна. Приснюк Уляна Савівна, яка після війни залишилась вдовою, прийняла на квартиру даних вчителів.

Вчителі семирічної школи виховують учнів в дусі марксизму-ленінізму, прищеплюють любов до Батьківщини. Учні беруть активну участь в художній самодіяльності школи

В 1959 році директором школи призначено Кузьміна Семена Федоровича.

Ведеться мова про типове приміщення восьмирічної школи. В 1961 році за допомогою правління колгоспу «Зоря» (голова Качинський Леонід Матвійович) побудовано приміщення восьмирічної школи.

Місцеві жителі розповідають, що дерева на школу привезли із Соб’ятинської церкви і добавили із старої школи. Школа мала великі чотири класи, учительську, коридор. Навчання проводилось у дві зміни. В першу зміну навчались молодші школярі, а в другу – старші. Правда один клас навчався в приміщенні «польської школи». Там же була і піонерська кімната. Навпроти школи було ще одне невеличке приміщення школи, де знаходиться бібліотека школи, а пізніше там проводились заняття групи продовженого дня.

Педколектив турбувався, щоб навчально-виховний процес був на високому рівні. Школярі є помічниками колгоспу, а пізніше – радгоспу. Діти допомагають радгоспу сапати буряки. Картоплю, рвати і стелити льон.

Влітку дітям сільських трудівників також немає відпочинку. Часто працюють на току, заробляючи власними руками невеликі гроші.

Кузьмін Семен Федорович, який впродовж багатьох років був незмінним директором школи, розповідав , що керувати школою було важко. В 1970 році в школі працювало 14 вчителів, які навчали 160 учнів. Непросто було вирішувати питання підвозу учнів із села Мала Яблунька. Після побудови чайної «Колос», сільська рада виділяла трохи коштів і діти могли там харчуватися. У господарських питаннях допомагала громадськість, батьки, старшокласники. У вихідні дні заготовляли дрова, самі опалювали приміщення, ремонтували. Лагодили меблі.

У вільний від уроків час діти мали змогу брати участь у різних гуртках: математичному, вокальному, танцювальному, туристичному.

У 1978році директором школи працювала Сокол Надія Іванівна, яка через кілька місяців перейшла на іншу посаду в смт. Маневичі. Після неї до 1982 року керував школою Чміль Леонід григорович. З 1982 року по 1987 рік знову директором школи призначено Кузьміна Семена Федоровича, заступником директора школи Ніконову Євгенію Іларіонівну.

За останні роки навчання в даному приміщенні школи діти багато цікавого дізнались про окремі міста України. За зайняті класами перші місця в піонерських справах (зборі попелу, макулатури, металолому) для учнів організовується багато екскурсій в місто Луцьк Київ, Берестечко. Багато екскурсій проводиться в місто Брест.

Учні школи багато працюють і на пришкільних ділянках. Вирощують овочі, фрукти, доглядають за квітниками. Велику роботу проводили в цьому напрямі вчитель біології Савчук Валентина Микитівна і вчитель географії і трудового навчання Неделюк Дмитро Федорович.

Вміло керують поряд із директором школи його заступники Кубах Володимир Кузьмович і Ніконова Євгенія Іларіонівна.

В 1983 році розпочалося будівництво сучасного приміщення школи. Будівельна бригада із Маневич запланувала здати новобудову до 1 вересня 1985 року. Роботи велися швидкими темпами. Ціле літо 1985 року всі вчителі школи були задіяні на будівництві: фарбували вікна, підлогу, панелі.

Відкриття школи відбулося 1 вересня 1985 року. На святі відкриття школи були присутні члени райкому партії, представники області, райво, жителі навколишніх сіл.

Великий спортивний зал школи дозволяє проводити уроки фізкультури, різні спортивні секції, гуртки на належному методичному рівні.

В 1987 році Кузьмін С. Ф. пішов на заслужений відпочинок. Директором школи призначено Клімовича Петра Олександровича. В 1988 році школа реорганізована в середню. Навчання проводиться в одну зміну. Діти харчуються у великій їдальні на 80 посадочних місць.

В 2000-2001 н. р. введено 12-бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів.

В 2003 році директором школи призначено Остапук Тетяну Василівну. За останні роки зовнішній і внутрішній вигляд школи оновився.

Сьогодні школа прикладає зусилля на виховання особистості, спроможної до толерантного сприйняття світу, гармонійного безконфліктного життя в ньому, з чіткою громадянською позицією, самовідданою незалежній Україні.